Євробачення. Реальне закулісся київського відбору
Ми перші безапеляційно заявили, що на Євробачення від України поїде Данилко. Так і сталося. Туман розсіявся, частина пліток тепер помре навічно, а частина залишиться плітками назавжди.
Перше, що вразило всіх, це велика кількість претендентів від одного продюсера: 4-х з 7-ми фіналістів продюсує одна людина (Юрій Нікітін), і це впадало в очі, особливо при тому, що продюсером усіх найвпливовіших українських виконавців вважає себе інший продюсер – Едуард Клім, який цього разу не виставив жодного свого артиста, хоча на попередніх відборах в шоу-бізнесі та журналістських колах вважали, що саме Клім найбільше впливає на рішення жюрі.
Можливо, зміна впливів на вибір конкурсанта має політичний аспект. Ось що з цього приводу думає продюсер і віднедавна політик Олександр Бригинець:
„В продюсерський центр, який раніше активно впливав на музичну діяльність Першого каналу, входять значною мірою артисти, політично орієнтовані на Президента, а мовно – на українську мову. Тепер, коли Перший канал зробив відвертий крен в бік прем’єр-міністра і коли україномовна пісня фактично зникла з каналу, та й з інших причин, про які я не хочу говорити, система музичних впливів на Першому помінялась. Значно посилився Юрій Нікітін, чиї артисти російськомовні і великою мірою помічені в активній співпраці з прем’єр-міністром. Тому особисто в мене результат відбору сумніву не викликав. Жюрі дуже чітко сформувало фінальну вісімку, в якій не було жодного реального конкурента Данилкові”.
Журналісти в кулуарах знущались над відвертими аутсайдерами і жартівливо робили ставки на те, хто займе останнє місце, адже з першим все було й так зрозуміло. І, не зважаючи на передбачувану перемогу, було очевидно, що Данилко нервує. Можливо, йому його перемога не здавалася такою очевидною, хоч саме Данилка хотіла бачити переможцем більшість журналістів та відомих людей, що прийшли на конкурс. Ось точка зору Анжеліки Рудницької, яка цього разу не співала, а просто підтримувала українських музикантів:
„Я дуже хотіла, щоб переміг саме Данилко. Чому? Все дуже просто. Щойно закінчився мій тур по Білорусії, Литві, Латвії, Естонії, Швеції та Фінляндії; в кожній з країн журналісти та й звичайні глядачі запитували мене: хто поїде від України на Євробачення? Я називала імена восьми фіналістів, і завжди ім’я Вєрки Сердючки викликало бурю позитивних емоцій незалежно від того, був це Мінськ чи Стокгольм, Таллінн чи Хельсінкі, де пройде Євробачення, Юрмала чи Клайпеда. Висновок, який я зробила для себе: у Данилка найвищий шанс серед інших конкурсантів на успіх у Хельсінкі. Але оскільки український відбір відбувався в Україні лише за 2 місяці до Євробачення, у головного претендента залишається дуже мало часу для туру країнами Європи - менше 2-х місяців, тоді як у Руслани було мінімум півроку. Чи вистачить його на перше місце – не знаю, але пісня, яку він представив, дуже дотепна. Я, як і сам Андрій, закликаю українців ставитися до цієї пісні як до жарту або як до гри.
Звичайно, перемогти буде дуже важко. Мене особисто дуже вразив Колдун, який теж виступав вчора в ефірі Першого каналу.
Учасники Євробачення від України діляться на дві групи: ті, хто нас розчарував, - Пономарьов, Ґринджоли, Тіна Кароль, та на ще одну групу з однієї Руслани. Хоч би як ми ставилися до Андрія Данилка, сьогодні ми всі хочемо одного і того ж: щоб Руслані в її групі з однієї особи було не так сумно.
Привези нам перемогу, Андрію!
Вход
FAQ
Поиск
!
